Біомеханічна оцінка походки є комплексним дослідженням, яке зосереджена на механічних принципах, що лежать в основі ходьби та бігу людини, інтегруючи вимірювання руху, сил та мускульної активності для аналізу функціонування опорно-рухової системи під час руху. Ця оцінка використовує передові інструменти, такі як системи захоплення руху, силові платформи, датчики тиску та електроміографічні (ЕМГ) пристрої для збору кількісних даних, які потім аналізуються для зрозуміння взаємодії між кістками, суглобами, мускулами та сухожиллями під час циклу походки. Основними компонентами біомеханічної оцінки походки є кінематика, яка вивчає положення, швидкість і прискорення сегментів тіла (наприклад, кутів у щиколотці, коліні, стегні) протягом кожної фази походки; кінетика, яка вимірює сили, що діють на тіло, такі як сили реакції опори та моменти у суглобах; і патерни активації мускулів, які виявляють, як різні групи мускулів сприяють руху. Кількісно визначаючи ці фактори, оцінка може виявити незначні аномалії, які не можна побачити візуально, наприклад, асиметрію довжини кроку, надмірне обертання суглобів або нерівномірний розподіл тиску на стопі. У клінічних умовах біомеханічна оцінка походки використовується для діагностики таких станів, як церебральний параліч, остеоартроз і рухові розлади після травм, допомагаючи лікарям розробити цільові плани лікування. Наприклад, якщо оцінка виявить, що пацієнт із більем у коліні демонструє надмірний вальгус (внутрішнє згинання) у фазі середнього стояння, можуть бути запропоновані вправи для зміцнення мускулів-абдукторів стегна або індивідуальні ортези для корекції положення. У спортивній медицині ця оцінка допомагає спортсменам оптимізувати результати, виявляючи неефективні рухові патерни, які можуть призводити до травм, такі як надмірна довжина кроку або нерівномірний розподіл ваги під час бігу. Крім того, біомеханічна оцінка походки відіграє важливу роль у створенні протезів, ортезів та взуття, забезпечуючи відповідність цих пристроїв конкретним механічним потребам. Зібрані дані надають наукову основу для розуміння того, як зміни в механіці походки впливають на загальну функціональність, що дозволяє приймати обґрунтовані рішення в охороні здоров'я, реабілітації та розробці продуктів.